Реле тиску для насоса: як налаштувати самостійно

Реле тиску — та маленька коробочка з двома пружинами всередині, яка вирішує, коли насосу вмикатися, а коли відпочивати. Ламається рідко, а от розладнується — часто. Особливо якщо стоїть не рік і не два. Насос то вмикається кожні 30 секунд, то взагалі не хоче качати воду, поки з крана не піде повітря замість струменя. Це майже завжди питання налаштування, а не поломки. І виправити це можна викруткою за 15-20 хвилин, без виклику майстра.

Що взагалі робить це реле

Всередині корпусу — мембрана, яка реагує на тиск у системі, і два контакти, які замикаються та розмикаються залежно від того, наскільки ця мембрана прогнулась. Впало тиск нижче певної позначки — контакти зімкнулись, насос стартував. Тиск виріс до верхньої межі — контакти розійшлись, насос вимкнувся.

Ці дві межі — нижній тиск (він же тиск включення) і верхній тиск (тиск виключення) — і є тим, що регулюється двома гвинтами всередині кришки реле. Великий гвинт відповідає за різницю між включенням і виключенням (диференціал), маленький — за саму верхню межу.

На більшості побутових моделей (РМ/5, Italtecnica, Danfoss KP та подібні) заводські налаштування виглядають приблизно так: включення на 1,4-1,8 бар, виключення на 2,5-2,8 бар. Це усереднено — під конкретний будинок, поверховість чи гідроакумулятор цифри можуть і мають відрізнятися.

Коли без налаштування точно не обійтись

Кілька ситуацій, де регулювання — не забаганка, а необхідність:

насос клацає буквально щохвилини, навіть якщо кран закритий;
тиску не вистачає на верхніх поверхах, хоча внизу все нормально;
вода з крана йде поштовхами, наче хтось перекриває трубу пальцем;
насос вмикається, але майже одразу вимикається, не встигнувши набрати тиск;
після заміни гідроакумулятора чи самого реле система працює “не так, як раніше”.

Якщо щось із цього списку знайоме — час брати викрутку.

Що приготувати заздалегідь

Знадобиться небагато:

манометр (краще окремий, точний — той, що вбудований в систему, іноді бреше);
викрутка, зазвичай пласка;
насос-компресор або ручний насос для перевірки тиску в гідроакумуляторі;
і трохи терпіння, бо з першого разу ідеально підібрати параметри вдається не завжди.

Перед тим як лізти в реле, варто перевірити тиск повітря в самому гідроакумуляторі (в порожньому баку, без води). Він має бути приблизно на 10-15% нижче за нижній поріг включення насоса. Тобто якщо плануєте включення на 1,5 бар — у баку має бути близько 1,3-1,4 бар. Це часто забувають, а саме тут ховається половина проблем із “рваною” роботою насоса.

Як налаштувати нижній та верхній тиск

Відкриваємо кришку реле — зазвичай вона тримається на одному гвинті посередині або на защіпках збоку. Всередині побачите дві пружини різного розміру, кожна зі своєю гайкою чи гвинтом регулювання.

Великий гвинт (позначається як P або “range”) змінює саму точку включення насоса — тобто нижню межу. Закручуємо за годинниковою — тиск включення зростає, обидві межі (нижня і верхня) зсуваються вгору одночасно, зберігаючи відстань між ними. Розкручуємо — обидва пороги опускаються.

Малий гвинт (позначається як ΔP або “diff”) міняє тільки різницю між нижнім і верхнім тиском, не чіпаючи точку включення. Хочете, щоб насос вмикався рідше, а працював довше за один цикл — збільшуйте цю різницю. Хочете плавнішу роботу з частими короткими включеннями (не завжди добре для мотора, до речі) — зменшуйте.

Послідовність дій виглядає приблизно так:

Вимикаємо насос повністю, скидаємо тиск у системі до нуля через кран.
Підключаємо манометр, вмикаємо насос і дивимось, при якому тиску спрацьовує включення.
Якщо значення не влаштовує — крутимо великий гвинт, невеликими поворотами по чверть оберту, перевіряючи результат щоразу заново.
Коли нижня межа встановлена правильно, дивимось на верхню — при якому тиску насос вимикається.
Різницю між ними регулюємо малим гвинтом.
Після кожної зміни обов’язково скидаємо тиск і перевіряємо цикл заново — щоб переконатись, що налаштування стабільне, а не випадкове.

Тут головне — не крутити одразу на повний оберт. Реле реагує різко, і легко можна замість 2,5 бар отримати 4, а це вже небезпечно і для системи, і для самого насоса.

Типові помилки при налаштуванні

Найчастіше люди роблять три речі не так.

Перше — забувають перевірити тиск у гідроакумуляторі перед тим, як крутити реле. Виходить так: реле налаштоване ідеально, а бак “порожній” по повітрю, і вся система все одно працює нестабільно.

Друге — виставляють занадто велику різницю між нижнім і верхнім порогом. Здається, що це добре — насос рідше вмикається. Але на практиці тиск у крані сильно “гуляє”: то ледь тече, то б’є фонтаном. Особливо помітно в душі, коли перепад у пів бару відчувається шкірою в буквальному сенсі.

Третє — виставляють верхній поріг занадто близько до максимального тиску, який витримує гідроакумулятор чи труби. Виробники зазвичай вказують максимум 4-4,5 бар для побутових систем, і закладати верхню межу впритул до цієї цифри — ризиковано. Прокладки, з’єднання, старі труби можуть цього не витримати.

Коли краще не ризикувати самостійно

Якщо реле старе, іржаве, контакти обгоріли або пружини втратили пружність — жодне налаштування вже не допоможе стабільно. У такому разі дешевше й безпечніше поміняти сам прилад, благо коштує він недорого.

Також варто зупинитись і покликати фахівця, якщо система складна: кілька насосів, частотний перетворювач, автоматика керування тиском на кілька точок водорозбору. Там налаштування вже не зводиться до двох гвинтиків, і без розуміння всієї схеми легко щось зіпсувати.

І ще один момент — якщо після кількох спроб налаштування насос все одно поводиться нестабільно, а тиск у баку і всі з’єднання перевірені, можлива причина зовсім не в реле. Іноді винен зношений зворотний клапан або підсмоктування повітря у всмоктувальній трубі. Тут реле вже ні до чого, і крутити його далі — марна справа.

Налаштувати реле тиску самостійно цілком реально, навіть без спеціальної освіти — головне не поспішати і перевіряти кожен крок манометром, а не на око. Якщо система стара або поведінка насоса після налаштування залишається дивною, іноді простіше й дешевше поставити нове реле, ніж намагатись оживити те, що вже відпрацювало свій ресурс.