Абіссинська свердловина — це, по суті, тонка металева труба, забита в землю до водоносного шару. Ніяких бурових вишок, важкої техніки чи бригади робітників. Один-два людини, кувалда чи баба-копер, і за день-два можна отримати власне джерело води на ділянці. Звучить просто, і почасти так воно і є — але нюансів там вистачає, і саме про них піде мова.
Що таке абіссинська свердловина насправді
Назву їй дали британці ще в позаминулому столітті, коли використовували таку конструкцію під час воєнної кампанії в Ефіопії (тоді — Абіссинії). Солдатам потрібна була вода швидко, копати колодязі не було часу, тож придумали забивну трубу з фільтром на кінці. Ідея прижилася і дійшла до наших городів практично без змін.
Суть конструкції: труба діаметром 25-32 мм із фільтром-наконечником (голкою) забивається в грунт до водоносного горизонту. Зверху встановлюється ручний насос або підключається електричний поверхневий насос — і вода йде. Глибина такої свердловини рідко перевищує 8-10 метрів, бо далі забивання стає фізично неможливим без спецтехніки.
Головне обмеження — глибина залягання води. Якщо на вашій ділянці водоносний шар лежить на 15-20 метрах, абіссинка вам просто не підійде. Тому перший крок — не купівля труб, а розвідка.
Як зрозуміти, чи підходить ваша ділянка
Найпростіший спосіб — поговорити з сусідами. Якщо у когось поруч є копаний колодязь чи вже стоїть абіссинська свердловина, поцікавтесь глибиною і якістю води. Це вже готова інформація, за яку не треба платити.
Другий варіант — подивитися геологічні карти регіону, якщо вони є у відкритому доступі, або звернутися до місцевих компаній, що бурять свердловини. Вони зазвичай знають гідрогеологію району досить добре, бо працюють там роками.
Ще можна орієнтуватися на рельєф. У низинах, біля річок, у заплавах вода зазвичай ближче до поверхні. На підвищеннях, пагорбах — глибше, і там абіссинка може просто не спрацювати.
Практика показує: на Полтавщині, Чернігівщині, у деяких районах Київської області абіссинки — звичайна річ, вода там дійсно неглибоко. А десь на Прикарпатті чи в гористій місцевості про таку конструкцію можна забути одразу.
Що знадобиться для роботи
Список матеріалів невеликий, але кожен елемент важливий:
- труби діаметром 1-1,25 дюйма (сталеві, оцинковані краще за чорні — менше іржавіють);
- фільтр-голка з перфорацією і конічним наконечником (продається готовий, або робиться самостійно з труби, свердлячи отвори і обмотуючи сіткою);
- муфти для з’єднання труб;
- баба-копер (важка металева вага з ручками, яка надівається на трубу і б’є по спеціальному оголовку);
- ручний насос або поверхневий насос “Малыш”, “Ручеек” чи подібний;
- герметик або пакля для різьбових з’єднань.
Фільтр — найважливіша деталь. Від нього залежить, чи буде свердловина заливатися піском, чи прослужить довго. Отвори роблять діаметром 3-5 мм, розташовують у шаховому порядку по всій довжині фільтра (зазвичай 50-100 см), потім обмотують нержавіючою сіткою з дрібним осередком. Деякі майстри додатково обмотують капроновою сіткою чи мідним дротом для міцності.
Процес забивання: покроково
Спочатку копається невелика яма глибиною 1-1,5 метра — щоб пройти верхній пухкий шар грунту без каменів і сміття. Це полегшить перші удари і дасть трубі стабільний старт.
Потім на трубу з фільтром надягається баба-копер, і починається забивання. Удари рівномірні, без поспіху. Кожні 50-70 см нарощують трубу через муфту, продовжуючи заглиблення. Тут важливо контролювати вертикальність — якщо труба піде під кутом, далі виправити це буде складно.
Коли з’являються перші ознаки води (труба йде легше, чути характерний звук), роблять пробне відкачування. Якщо вода є, але каламутна — це нормально на початку, треба прокачати кілька відер, поки вода не піде чиста.
Якщо після 8-9 метрів води немає — швидше за все, водоносний шар лежить глибше, і абіссинка тут не спрацює. У такому разі доведеться або шукати інше місце, або переходити до класичного буріння.
Типові помилки, яких варто уникати
Найчастіше люди поспішають і забивають трубу криво — потім насос не тягне воду, бо труба перегнута чи фільтр забився піском через нерівномірне занурення.
Друга помилка — економія на фільтрі. Дешевий фільтр без нормальної сітки швидко замулюється, і свердловина “вмирає” за пару місяців. Краще один раз зробити якісно, ніж потім перебивати нову трубу поруч.
Ще одна поширена ситуація — забивання надто близько до вигрібної ями, септика чи інших джерел забруднення. Санітарна норма — мінімум 20-25 метрів від таких об’єктів, а краще й більше. Вода з абіссинки йде з неглибокого горизонту, і ризик потрапляння нечистот там вищий, ніж у глибокій артезіанській свердловині.
Скільки це коштує і чи варто робити самому
Матеріали (труби, фільтр, муфти, насос) обійдуться приблизно у кілька тисяч гривень залежно від довжини труби і якості комплектуючих. Якщо замовляти “під ключ” у бригади, яка спеціалізується саме на абіссинках, вартість зросте, але зекономите час і нерви, особливо якщо грунт кам’янистий чи глинистий і забивання йде важко.
Своїми руками робити цілком реально, якщо є фізична сила, терпіння і хоча б один помічник. Соло забивати важко — тримати трубу вертикально й одночасно бити кувалдою незручно. Удвох процес йде значно швидше.
Час на всю роботу — від одного дня до трьох, залежно від грунту. У піщаному чи суглинистому грунті труба йде легко, у глині чи там, де трапляються камені, доведеться попотіти.
Що робити, якщо вода не пішла
Буває, що після всіх зусиль води немає взагалі, або її дуже мало. Причин кілька: неправильно обрано місце, водоносний шар тонкий або сезонний (влітку пересихає), фільтр забився при забиванні.
У такому разі варто спробувати ще раз в іншому місці, відступивши кілька метрів. Іноді допомагає навіть невеликий зсув — водоносні кишені бувають нерівномірними. Якщо і другий, і третій виток не дають результату — це сигнал, що на цій ділянці абіссинка просто не спрацює, і треба думати про класичну свердловину з буровою установкою.
—
Абіссинська свердловина — хороший варіант для дачі чи невеликого будинку, де вода потрібна для поливу, миття, а іноді й для побутових потреб після фільтрації. Вона не замінить повноцінну артезіанську свердловину там, де вода залягає глибоко, але там, де геологія дозволяє — це швидкий і недорогий спосіб отримати власне джерело води без бурових вишок і місяців очікування. Головне — тверезо оцінити глибину залягання води на своїй ділянці і не економити на фільтрі, бо саме він визначає, чи прослужить свердловина роки, чи заб’ється через сезон.