Підключити пральну машину самому — цілком реально, навіть якщо раніше ви тримали в руках хіба що розвідний ключ на дачі. Головне — розібратись у трьох речах: подача води, злив і електрика. Про останню тут говорити не будемо, а от з водою та каналізацією розберемось детально, крок за кроком.
Багато хто викликає майстра навіть для найпростішого підключення, і платить за це від 400 до 800 гривень, залежно від міста. Насправді ж половину цих робіт можна зробити за 30-40 хвилин, маючи під рукою базовий набір інструментів.
Що знадобиться перед початком
Перш ніж лізти під зливний бачок чи розкручувати трубу, варто зібрати все необхідне. Ось мінімальний набір:
- розвідний або газовий ключ;
- трійник для труби подачі води (якщо немає окремого відводу);
- кран-буксу або кульовий кран для перекриття води саме на пральну машину;
- шланг для зливу (зазвичай іде в комплекті з машинкою, але часто закороткий);
- сифон з відводом під пральну машину, якщо його ще немає;
- ущільнювачі — фумстрічка або пакля з пастою.
Якщо у вас старі металеві труби, знадобиться ще й перехідник з металу на пластик або гнучка підводка. З пластиковими трубами (поліпропілен) все простіше — там достатньо трійника відповідного діаметра.
Вибір місця для машинки
Тут насправді не так багато варіантів. Ідеально — ванна кімната, кухня або окрема пральня, якщо вона є. Головна умова — поруч має бути водопровід і каналізаційна труба, до якої реально дотягнутись зливним шлангом (стандартна довжина 1,5 метра, максимум можна нарощувати до 3-4 метрів, але це вже погіршує тиск зливу).
Кухня — популярний варіант для міських квартир, де ванна тісна. Але тоді доведеться підключатись до тієї ж каналізаційної гілки, що і мийка, а це вже питання діаметра труби і правильного трійника.
Підключення до водопроводу
Це найпростіший етап, якщо чесно. Пральна машина підключається тільки до холодної води — і це не примха виробників, а необхідність. Гаряча вода псує гумові ущільнювачі та прокладки всередині машинки набагато швидше, плюс порошок при високій температурі може погано розчинятися.
Порядок дій приблизно такий:
- Перекрийте загальний стояк холодної води (або локальний вентиль, якщо він є).
- Знайдіть зручне місце на трубі — зазвичай це ділянка біля змішувача або унітаза.
- Встановіть трійник з краном. Кран потрібен обов’язково — це дозволить перекривати воду тільки на машинку, не чіпаючи весь стояк, якщо раптом трапиться протікання шланга.
- Накрутіть на кран заливний шланг машинки (він з одного боку має гайку “гуска”, з іншого — прямий фітинг під саму машину).
- Відкрийте воду і перевірте з’єднання на протікання.
Якщо труби пластикові, трійник врізається за допомогою спеціального зварювального апарата — тут без досвіду краще звернутись до сантехніка, бо неправильна пайка призведе до протікання за пару тижнів. З металевими трубами простіше — там достатньо різьбового з’єднання з фумстрічкою.
До речі, не варто економити на заливному шланзі. Дешевий китайський варіант за 100 гривень має властивість тріскати рівно тоді, коли вас немає вдома тижнями. Краще взяти армований шланг у металевій оплітці — коштує трохи дорожче, зате служить роками.
Підключення до каналізації
Тут є три способи, і кожен має свої нюанси.
Через сифон мийки або ванни. Найпоширеніший варіант для квартир, де немає окремого виходу каналізації. Купуєте сифон з додатковим патрубком (він так і називається — сифон з відводом під пральну машину), встановлюєте замість звичайного сифону мийки. Зливний шланг машинки просто вставляється у цей патрубок і фіксується хомутом.
Напряму в каналізаційну трубу. Якщо є вільний вихід труби діаметром 40-50 мм, можна підключитись безпосередньо через спеціальний коліноподібний перехідник з ущільнювачем. Це найнадійніший варіант — менше шансів на засмічення чи протікання.
Через гачок на краю раковини або ванни — це вже не підключення, а по суті тимчасовий варіант “на бідність”. Шланг просто перекидається через борт ванни. Так робити не рекомендується на постійній основі: по-перше, антисанітарія, по-друге, при найменшому зсуві шланг може випасти і залити сусідів знизу.
Важливий момент — висота зливного шланга. Виробники завжди вказують у інструкції мінімальну висоту підйому, зазвичай це 60-100 см від підлоги. Якщо зробити нижче, вода з баку буде постійно самопливом стікати в каналізацію навіть під час прання, і машинка просто не набере потрібний рівень води. Це одна з найчастіших помилок при самостійному підключенні — люди опускають шланг занадто низько, а потім дивуються, чому машинка “не миє нормально”.
Типові помилки при підключенні
Навіть досвідчені майстри іноді припускаються дрібних недоглядів, що потім виливаються у справжні проблеми:
- Забувають встановити зворотний клапан або зигзаг на шлангу — і брудна вода з каналізації затікає назад у бак під час зливу сусідніх точок водозабору.
- Використовують занадто довгий подовжувач для зливного шланга без додаткового кріплення — шланг провисає, утворюється “кишеня”, де застоюється вода і з’являється запах.
- Не перевіряють рівень машинки після підключення — а це прямо впливає на вібрацію під час віджиму. Некалібрована машинка може за пів року “виходити” на середину кухні сама по собі.
- Кладуть шланг подачі води впритул до батареї опалення чи труб гарячого водопостачання — гума з часом деформується від тепла.
Кілька практичних порад наостанок
Якщо у вас старий будинок з чавунною каналізацією — краще одразу закладати трохи більший діаметр перехідника, бо чавунні труби часто мають нерівний внутрішній діаметр через іржу чи наліт.
Перед першим повноцінним пранням варто запустити машинку на холостому циклі, без білизни і порошку. Це дозволить перевірити всі з’єднання під реальним навантаженням — і воду, і злив — поки в баку немає речей, які можуть постраждати від протікання.
І ще один момент, про який часто забувають: якщо машинка стоїть у ванній кімнаті з поганою вентиляцією, обов’язково перевіряйте стан зливного шланга раз на кілька місяців. Волога сприяє утворенню плісняви на гумових з’єднаннях, а це вже питання не тільки естетики, а й терміну служби ущільнювачів.
Підключення пральної машини — не той процес, де потрібна вища освіта чи спеціальні навички. Головне — не поспішати, перевірити кожне з’єднання під тиском води, і не економити на дрібницях типу зворотного клапана чи якісного шланга. Витрачений зайвий час на етапі монтажу окупиться роками без протікань і викликів сантехніка.